Ганна Гармаш (із Чорткова поїхала до батьків в Італію п’ять років тому. За цей час вона встигла пише досконало вивчити італійську, а й по-справжньому закохатися в культуру харчування цієї країни.
Маршрут успіху
Ганна родом із Черкащини. Копи їй виповнилося сім років, родина переїхала до Чорткова. Тут Ганна закінчила гімназію, вступила до Тернопільського медичною університету и здобула фах стоматолога. Попрацювавши кілька років лікарем, вона вирішила поїхати до батьків у Рим.
– Мені дуже хотілося пожити в іншій країні, цікаво було більше дізнатися про її культуру та побут, – розповідає Ганна.
– Спочатку навіть планувати продовжити тут свою професійну діяльність, але коли ближче ознайомитеся з італійською еногастрономією, то вирішила неодмінно спробувати себе у дій сфері.
В Італії – справжній культ їжі, люди прискіпливо ставляться до того, що споживають. Їхні національні страви, продукти харчування не просто смачнні, а й корисні, бо виготовлені з натуральної сировини. Мене цікавило все, але найбільше до душі припало сироваріння. Я завантажувала з Інтернету спеціальну літературу, переглядати відео. Як кажуть італійці, «крала своїми очима».Тоді я іде не володіла італійською мовою, але мій рівень англійської дозволив з легкістю опанувати нові знання. За це щиро вдячна своїй учительці з Чорткова Ірині Дмитрівні Чепизі.
Згодом я вирішити вступити до університету, але навчання поштує тут дуже дорого. За один рік треба заплатити п’ять-шість тисяч євро. Тож я вибрала інший шлях – курси сироваріння, вартість яких три тисячі євро. Упродовж кількох місяців слухала лекції, відвідувала ферми, сироварні, вивчала санітарні норми і процес виготовлення сиру. Саме тоді зробила свій вибір – захотіла стати сироваром і в майбутньому відкріпи власну справу в Україні.
Італійський досвід
Половину шляху до своєї мрії Ганна Гармаш пройшла. Нині вона працює у сироварні «Casal del Pino», що в перекладі на українську означає «Сосновий замок». Власницею фермерського господарства, до складу якого і входить сироварня, є Іларія Фенді – донька відомої італійської дизайнерки Анни Фенді.
У господарстві утримують шістсот голів овець. З їхнього молока і виготовляють різні сорти сиру, як-от Пекоріно стаджонато, рікотта солодка та солона, качотта і навіть моцарелла. Зазвичай господарі збувають сир закладам харчування. Також його можна придбати в крамниці, що поруч із сироварнею. Особливість цього підприємства в тому, що тут використовують лише натуральну сировину і не додають жодних консервантів.
– Робота те сироварні не з легких, – розповідає наша землячка. – Окрім мене, працює іде один старший сировар.
Варимо сир три дні на тиждень. Щодня переробляємо триста літрів молока, з якого виготовляємо 14-15 головок сиру по чотири кілограми. Спочатку переливаємо малою у сироварну ванну, відтак витягуємо згусток і розкладаємо у форми. Далі завантажуємо сироватку. Цей процес досить тривалий. Крім того, наше завдання – не лише зварити сир. Цей продукт – живий організм, його не можна просто покласти на полицю. Сир потребує догляду. Треба постіймо пильнувати за температурою та вологістю у камері зберігання, контролювати популяцію сирного кліща.
І хліб пече, І дегустатором буде
Крім виготовлення смачного сиру, Ганна ще й випікає духмяни домашній хліб на заквасці та освоює ще один фах – дегустатора. Це супутня професія сировара. В Україні вона зустрічається рідко, а от в Італії дуже цінується. Після навчання Ганна отримає сертифікат, який дозволить їй брати участь в оцінюванні якості сиру.
Нині Ганна живе мрією повернутися в Україну І розпочати власну справу – утримувати невелике господарство і варити сир. Та головне її бажання – принести культуру правильного харчування, щоб рухати вподобання і смаки українців до кращого.
– Знаю, що реалізувати таку ідею не просто, – каже жінка. – Мої знайомі, які започаткували справу сироваріння в Україні, розповідають, що для того їм довелося «пройти сім кіл» бюрократії, Але я – оптиміст. Мені дуже хочеться реалізувати свої бажання в Україні. Я мрію прославити рідне місто. Тож надіюся, що вже невдовзі ми з батьками та донькою Анною-Марією повернемося додому і м’яку моцареллу та ніжну рікотт, які вже давно є візитівкою Італії, можна буде спробувати і в Чорткові.
Олександр Микитів
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.
З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.
Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.
Одна із основних причин - бажання радикалізувати настрої російського й частини українського суспільства, спровокувати готовність до різноманітних насильницьких дій.
На перехресті «Берегиня-Об’їзна» аварія. Корок вже від кільця на Петриків і буде більший. На місці є кілька швидких.